У Чернівцях знайшли прихисток та безпеку близько 43 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Ця громада стала однією з перших, де ми  розпочали будувати міцні мости партнерства, єднатися, діяти та всіляко сприяти згуртованості ВПО і мешканців приймаючих громад! За понад рік роботи ми реалізували багато активностей, зокрема спрямованих на психосоціальну допомогу та підвищення згуртованості громад.  І на цьому не зупиняємося, бо впевнені в тому, що наша сила  в єднанні. А розділяє нашу місію  регіональна представниця — Олена Давидова, яка також знайшла для себе новий дім у Чернівцях. 

Олена — вчителька з Донеччини, хоча в дитинстві казала, що ніколи не буде цим займатися. Робота з дітьми, батьками, вчителями надала розуміння, що якщо хочеш щось змінити, то потрібно не чекати цих змін, а робити їх.  

Розкажіть про свій досвід інтеграції в громаду. 

10 березня 2022 року ми з донькою виїхали зі свого міста на Донеччині і з ріднею поїхали до Чернівецької області. Було важко від цього рішення до прийняття ситуації загалом та  себе у новому місті. Спочатку ми сподівалися, що через два-три тижні зможемо поїхати додому, тому  певний час ми жили в стані розгубленості та очікування. Ми майже нікуди не виходили та ні з ким не спілкувалися. Одного дня ми пішли оформлювати довідки ВПО,  нас направили в осередок, де надавалася гуманітарна допомога для ВПО і ми запропонували свою допомогу у волонтерстві. Саме ця діяльність дала нам  відчути себе потрібними і важливими тут і зараз, а також усвідомити свою значущість та приналежність до  цієї громади. 

Як Ви вважаєте, наскільки  інтегровані ВПО у Вашій громаді та які основні проблеми наразі існують? 

Ситуації різні, адже багато чого залежить від самих людей. Більшість винаймає житло самостійно, має тимчасову чи постійну зайнятість, шукає  в  чатиках  важливу інформацію для ВПО. Ті, хто були активними у своїх громадах чи просто більш гнучкі та стійкі до навколишніх викликів, вже більш-менш інтегровані в громаду. Але є й такі, хто й досі потребують допомоги, бо дехто ще розгублений, дехто не може так швидко адаптуватися до нових умов, дехто має травматичний досвід, який їм заважає  рухатися далі. У кожного та кожної свої причини, які й виокремлюють орієнтири нашого сьогоденного життя. Але я впевнена, що разом, допомагаючи один одному, ми зможемо подолати всі перепони та негаразди. 

Чому ви вирішили стати регіональною представницею? 

Про програму я дізналася від подруги, яка поділилася інформацією у фейсбуці і  сказала: «Це про наше». Тоді я й пішла читати більш детально про цінності та діяльність проєкту. Побачила, що це і про мої цінності: єдність і співпраця задля досягнення результату, гідність і відповідальність у будь-якій ситуації, свобода, безпека і дієвість в умовах викликів сьогодення. Мені відгукнулося, і я вирішила долучитися до команди програми, бо над соціальним згуртуванням я працювала і у своїй громаді до повномасштабного вторгнення.  

Програма «Єднання заради дії» неспроста має таку назву, це  —  місія. Я вбачаю в цьому глибокий сенс: кожен та кожна є важливим\ою та може стати частинкою єдиного механізму протидії ворогу та відбудови нашої країни. Чи ми є вимушено переміщеними особами, чи ми є представниками приймаючих громад, дорослими чи дітьми, чоловіками чи жінками – всі ми можемо об’єднатися заради підтримки, заради трансформації нашої свідомості, заради  сприяння нашій стійкості, розбудови нашого суспільства, заради стабілізації ситуації, заради нашої перемоги!   

Розкажіть про вашу роботу  регіональної представниці? 

За майже рік співпраці у Чернівецькій громаді відбулися заходи, спрямовані на відновлення стійкості та ресурсного стану переселенців, а також налагодженню ефективної комунікації  та підвищенню  соціальної згуртованості. Незабаром розпочнуться воркшопи ідей, де, об’єднавшись, ВПО та місцеві жителі зможуть знайти креативні рішення щодо покращення громади. За час реалізації програми я помітила, що наша діяльність  мала позитивний вплив на учасників та сприяла покращенню їхнього психоемоційного стану та інтеграції у громаду. Я у цьому впевнена, бо чула відгуки від учасників заходів. Дехто з учасниць ділилися змінами у власному житті після участі у заходах, деякі учасники безпосередньо під час тренінгів налагоджували взаємодію та планували спільну співпрацю. А  після тренінгу «Єдина громада» наші учасники/ці почали ініціювати заходи та спільно їх проводити, хтось долучається як учасники, хтось стає організаторами, але головне, що разом. Це багато значить. 

На Вашу думку, що ми повинні зробити вже зараз для успішної інтеграції ВПО? 

Особисто я вважаю, що  і держава, і громадськість багато працюють на підтримку ВПО, багато чого вже зроблено, багато чого робиться тут і зараз. У той же час, перед нами стоять задачі, які ми повинні реалізувати, об’єднавши наші ресурси, можливості та ідеї:  

• сприяння відкритій, прозорій комунікації для підвищення рівня довіри та чіткого розуміння того, що саме відбувається у громаді для інтеграції та підтримки як ВПО, так і місцевих мешканців, особливо з-поміж вразливих категорій; 
• створення у кожній громаді своєї дорожньої карти із всіма можливостями отримати допомогу від організацій (урядових та неурядових), разоміз  контактною інформацією,  напрямами роботи, цільовою авдиторією. Ця дорожня карта допоможе ВПО значно скоротити час, щоб вирішити нагальні питання. Особливо доречна карта для людей, які тільки прибули в громаду; 
• створення робочих місць для ВПО на довготривалий та тимчасовий термін, а також можливість регулювати ризики відмови у працевлаштуванні ВПО у зв’язку з можливістю повернення додому або внутрішньої міграції; 
• забезпечення доступним житлом, в різних варіаціях: шелтери, мобільні містечка, а також компенсація, хоча б часткова, за оренду житла; 
• надання пільгових довгострокових кредитів на задоволення різних потреб ВПО, зокрема,  на навчання, щоб опанувати  нову професію з подальшим працевлаштуванням,  купівля нового житла ВПО тощо.